Державна установа «Інститут енциклопедичних досліджень Національної академії наук України»

Призначення
Державна установа «Інститут енциклопедичних досліджень Національної академії наук України» виникла як центр зі створення національної багатотомної «Енциклопедії сучасної України». Тому робота з підготовки томів «Енциклопедії сучасної України» – основне призначення інституту.
 
Водночас установа є академічним координаційним центром із питань енциклопедистики. Відтак серед завдань інституту – здійснення фундаментальних та прикладних наукових досліджень в галузі енциклопедистики (енциклопедознавства), зокрема історії й методології енциклопедичної справи, теоретичної й прикладної енциклопедистики.
 
Історія
Інститут енциклопедичних досліджень розпочав свою роботу 14 квітня 2004 року (відповідно до постанови Президії НАН України №121 від 14.04.2004).  Його створено на базі Координаційного бюро Енциклопедії Сучасної України (КБ ЕСУ), заснованого 1996 року як структурний підрозділ Українського міжнародного комітету з питань науки і культури при НАН України і реорганізованого в самостійну науково-дослідну й науково-методичну установу 1997 року. Метою заснування КБ ЕСУ було напрацювання методичних матеріалів для створення першої національної багатотомної енциклопедії – «Енциклопедії сучасної України».
 
Передісторія установи сягає початку 90-х років ХХ ст., коли Україна здобула незалежність, і вчені НАН України отримали можливість тісно співпрацювати з фахівцями Наукового товариства імені Шевченка в Європі (НТШ). Один із основних науково-видавничих проектів НТШ, розпочатий ще 1947 року, була «Енциклопедія українознавства», завершення роботи над якою планували здійснити вже в Україні. Та в тісній співпраці НТШ, зокрема його голови – проф. Аркадія Жуковського, з Комітетом з питань науки і культури (КНК) при Президії АН України було ухвалено рішення про необхідність створення нової сучасної енциклопедії про Україну, яка б сприяла становленню й розвитку незалежної української держави, зміцненню національного її суверенітету та в своїй основі покладалася б на європейський досвід енциклопедичної справи – передусім енциклопедичну школу Володимира Кубійовича (одного з головних редакторів «Енциклопедії українознавства»). Тож найперша підготовча робота зі створення майбутньої ЕСУ була покладена на працівників КНК, в структурі якого згодом з’явилося КБ ЕСУ, що потім перетворилося в Інститут енциклопедичних досліджень.
 
Офіційно ж Національна академія наук виступила спільно з НТШ співзасновником і співвидавцем ЕСУ 6 грудня 1995 року (відповідно до постанови Президії НАН України № 19 від 06.12.1995). Було також створено Головну редакційну колегію ЕСУ на чолі з А.І. Жуковським, І.М. Дзюбою й О.М. Романівим.
 
Від 2004 до 2008 рр. керівником інституту був Я.С. Яцків, від 2008 є М.Г. Железняк (2008-2017 на правах виконувача обов’язків директора, від березня 2017 – як директор).
 
Діяльність
Основний проект, над яким займається інститут, – «Енциклопедія сучасної України». Підготовлено й опублікувано 18 томів ЕСУ із 30 запланованих. Від 2014 року в мережі Інтернет функціонує мультимедійна електронна версія «Енциклопедії сучасної України» (е-ЕСУ), що складається з матеріалів усіх опублікованих томів.
 
Окрім національної ЕСУ, вчені установи розробили концепцію й структуру першої великої вітчизняної енциклопедії про світ під робочою назвою «Українська універсальна енциклопедія», а також державну програму на її реалізацію. Щоправда, нині цей проект у власній редакції втілює в життя ДНУ «Енциклопедичне видавництво» – «Велика українська енциклопедія».
 
Інститут спільно з НТШ готує також Енциклопедію Наукового товариства імені Шевченка. Станом на 2017 рік опубліковано три томи цього видання.
 
Унаслідок виконання планових фундаментальних науково-дослідних робіт, спрямованих на дослідження досвіду енциклопедичної справи в Україні і світі, теоретичних і методичних проблем підготовки енциклопедично-довідкових видань тощо, фахівці установи підготували й опублікували низку наукових видань з енциклопедистики, а також окремих довідкових видань (зокрема «Науковці України XX-XXI століть»).
 
Інститут здійснює роботу з перевидання важливих лексикографічних праць початку ХХ століття , об’єднаних серією «Із словникової спадщини», серед них – термінологічні словники  «Словник будівельної термінології», «Московсько-український словник для військових», «Словник хемичної термінології», «Словник термінів педагогіки, психології та шкільного адміністрування» та інші.
Інститут від 2008 р. є організатором міжнародної наукової конференції «Українська енциклопедистика», яка проводиться раз на два роки. Нині проведено 5 конференцій, за матеріалами яких опубліковано окремі видання.
 
Від 2009 р. – видавцем фахового щорічника «Енциклопедичний вісник України». Нині опубліковано 9 випусків (чисел).
 
Структура
Інститут складається з двох наукових підрозділів:
  • Відділ науково-дослідної роботи, науково-інформаційного й науково-технічного забезпечення Енциклопедії Сучасної України
  • Відділ теорії та методології створення енциклопедичних видань

 

 

2001-2018 © Інститут енциклопедичних досліджень НАН України